– Як би ви оцінили десятирічку Президента Кучми? Назвіть три найбільші його досягнення і три найбільші невдачі.

– Президентство Леоніда Кучми я б оцінив так: це було десятиріччя головним чином розчарувань і несправджених надій. Надій на те, що, отримавши незалежність, український народ стане жити так, як живуть нині наші сусіди в Польщі та Угорщині, як живуть люди в Латвії, Литві, Естонії, з якими ми нещодавно були практично на одному рівні. Але вина в цьому багатьох: ті захопилися ідеєю незалежності як такою, не досить уваги приділяючи наповненню її демократичним змістом, інші попросту активно взялися за розкрадання країни, а основна маса дозволила всьому цьому відбуватися.

Говорячи про досягнення Кучми, я б відзначив, по-перше, його економічні укази, видані після прийняття Конституції, коли діяли перехідні положення Основного Закону. Верховна Рада на той час ще не встигла сформувати законодавчу базу для проведення ринкових трансформацій та розвитку економіки на нових засадах. У тих умовах президентські укази відіграли важливу роль у реформуванні відносин власності, переведенні української економіки на ринкові основи.

По-друге, Президент Кучма особисто доклав багато зусиль до укладання і ратифікації Договору про дружбу і співробітництво з Росією, який заклав основи двосторонніх відносин, остаточно юридично зафіксував визнання Росією України як суверенної держави. Президент також сприяв поглибленню україно-польських відносин.

Третім досягненням, особливо з огляду на характер чинного Президента, його безмежні повноваження і догідливе рішення Конституційного суду, я вважаю його відмову балотуватися на третій президентський термін.

Першою ж і головною невдачею Кучми, на мій погляд, є те, що проголошений ним у 1994 році курс на рішучу боротьбу з корупцією й організованою злочинністю закінчився повним провалом. Метастази корупції в період його правління пронизали всю вертикаль влади – від столиці до маленького містечка і села, всі її гілки – законодавчу, виконавчу й судову.

Друге в переліку невдач Кучми, хоча це ваше визначення надто м’яке при оцінці таких явищ, – тотальне придушення свободи слова, впровадження жорстких механізмів цензури та оболванювання співвітчизників. Це явище почалося при Кучмі й сягнуло свого апогею сьогодні, при завершенні його президентства. До речі, брехня для «внутрішнього ринку» і брехня «на експорт», виготовлені Банковою, серйозно підірвали довіру до України партнерів на Заході і на Сході.

Третє – це масове зубожіння людей, мізерні зарплати і пенсії на тлі багатомільярдних статків купки олігархів, наближених до Президента. Результат – безмежна прірва між народом і владою, критично низький рівень довіри суспільства до Президента й до всіх інститутів влади.

– Чи вірите ви в те, що нинішні президентські вибори можуть бути зірвані?

– Вибори відбудуться 31 жовтня, як це передбачено Конституцією України. Ми нікому не дозволимо їх зірвати. В умовах небажання й нездатності влади забезпечити чесні вибори коаліція «Сила народу» змушена взяти на себе функцію захисту законних прав громадян на свободу волевиявлення. Влада і підконтрольні їй правоохоронні органи з гаранта законності, правопорядку та громадянської злагоди перетворилися на головне джерело нестабільності. Саме від них сьогодні виходить загроза суспільству, загроза національній безпеці. «Дзеркало тижня» читають розумні, вдумливі люди: щоб переконатися у справедливості таких жорстких оцінок, їм досить розгорнути Закон «Про основи національної безпеки України» і подивитися на перелік загроз безпеці громадянина, суспільства, держави. Я стверджую відповідально: більшість загроз національній безпеці України сьогодні генерують не наші недруги ззовні, а наша влада.

– Наскільки масштабною виявиться, на вашу думку, фальсифікація результатів виборів? Як, по-вашому, може відреагувати населення на можливе втручання в результати народного волевиявлення?

– Будуть спроби фальсифікації, причому масово, повсюдно. Але вони не дадуть очікуваного владою результату. Протидія спробам фальсифікації буде адекватна. Мій виборчий штаб розробив системний план запобігання фальсифікаціям, ми його реалізуємо в тісному співробітництві зі штабами Олександра Мороза, Анатолія Кінаха та інших кандидатів.

– Чи згодні ви з твердженням, що народ пасивний? Якщо так, то в чому, по-вашому, причина цієї пасивності?

– Моє особисте спілкування з сотнями тисяч людей у всіх регіонах свідчить про те, що переважна більшість суспільства відкидає політику чинної влади і вимагає кардинальних змін. Таких людей насправді набагато більше, ніж 78%, про які говорять соціологи. Люди не пасивні – попри тиск влади, вони тисячами, десятками тисяч виходять на майдани, щоб почути слово правди і надії. Нинішні вибори для них – це шанс змінити ситуацію на краще, причому мирно, без конфліктів та потрясінь.

Влада справді робить усе можливе, щоб посіяти в суспільстві пасивність і страх, убити в людях віру в можливість хоч щось змінити в країні. Результат виборів буде холодним душем для влади. У цьому немає сумніву.

– Хто, на вашу думку, більше втручається в передвиборний процес – США чи Росія? І наскільки серйозне це втручання?

– І Росія, і США мають в Україні свій інтерес. Є в них і важелі впливу. Однак результат виборів визначать українські громадяни, зовнішній вплив буде незначним.

– Наскільки обгрунтовані припущення тих, хто вважає, що в разі поразки на президентських виборах Віктор Ющенко піде з великої політики?

– Перемога буде за нами. Я в цьому переконаний.

– Уявімо, що ви стали президентом. Чи готові ви витримати бій з опозицією, в якій завтра опиняться ті, хто сьогодні перебуває при владі?

– Боїв з опозицією не буде, буде нормальна співпраця в інтересах суспільства і держави. Одним із перших моїх кроків після обрання президентом буде внесення в парламент законопроекту про статус і гарантії опозиції. «Воювати» з опозицією на поразку – доля слабких і недалекоглядних політиків. Сильні лідери спроможні налагодити з опозицією поважне і конструктивне співробітництво. Нинішня влада нездатна зрозуміти, що опозиція – не ворог. Це альтернатива: у думках, оцінках, підходах та рішеннях. Якщо в державі з опозицією ведуть бої, багатократно зростає можливість прийняття хибних рішень. Від цього страждають люди, сповільнюється розвиток країни, а це неприпустимо.

– Чи немає у вас побоювання, що у разі вашого приходу до влади ви не зможете нав’язувати свою волю оточенню і потрапите в залежність від тих, хто сьогодні працює на вашу перемогу?

– Я вже колись говорив, що найбільш цінне моє відчуття, це коли я прокидаюся вранці й усвідомлюю, що нікому нічого не винен. Це дозволяє мені приймати рішення, які вважаю правильними й необхідними. І після перемоги я прокидатимуся з таким самим відчуттям. Я вільний у своєму праві приймати рішення в інтересах народу України.

– Чи готові ви, ставши президентом, провести конституційну реформу?

– Так, реформа необхідна, і вона буде проведена. У Плані дій «Десять кроків назустріч людям», з яким я йду на вибори, записано: «Провести справжню політичну реформу – кожен відчує, що влада працює для громадян, і працює ефективно. Зміни в Конституцію будуть прийняті прозоро й законно – і будуть введені в 2006 р. після обрання нової Верховної Ради на вільних і чесних виборах». Я виконаю це зобов’язання. У першому читанні відповідний законопроект може бути проголосований уже на нинішній сесії, невдовзі після виборів, максимум – на весняній сесії парламенту. Після остаточного голосування конституційною більшістю я підпишу зміни в Конституцію без зволікання.

– Експерти вважають, що останнім часом українська влада прийняла цілу низку рішень, які серйозно ущемляють національні інтереси України. У разі вашої перемоги як ви домагатиметеся їх відновлення?

– Рішення, прийняті в інтересах України та її народу, будуть реалізовані. Усе, що «від лукавого», прийняте або під тиском, або на догоду корпоративним і особистим інтересам, відімре. Це стосується всіх сфер, чи то енергетики, транспорту, економічної інтеграції, чи чогось іще. Перевірку часом витримає лише те, що відповідає національним інтересам України.

– До якої країни вирушить зі своїм першим візитом президент Ющенко?

– У моєму розумінні, головне в політиці – суть, результат, а не символи – хто куди поїде, з ким зустрінеться, з краваткою чи без. Мій перший візит і його програма плануватимуться, виходячи з необхідності вирішення пріоритетних питань. Буде це Москва, Брюссель чи Варшава – зараз не відповім. Можливо, це буде Багдад, куди я полечу для вирішення питання про виведення українських військ з Іраку...

– Що ви маєте намір робити, якщо:
    – вас знімуть до дня голосування;
    – результати виборів сфальсифікують;
    – введуть надзвичайний стан і вибори скасують?

Чи готова ваша команда до рішучих дій, і як далеко поширюється ця рішучість?

– Я вірю в те, що нічого з переліченого вами не станеться. Вибори пройдуть вчасно і з моєю участю. У нас досить рішучості й сил, щоб на кожній виборчій дільниці забезпечити дотримання конституційного права громадян вільно обирати владу у своїй країні.

– Чи припускаєте ви значне зменшення фракції «Наша Україна» на випадок вашої поразки? Чи припускаєте ви значне збільшення фракції «Наша Україна» у разі вашої перемоги?

– ...Розглянемо другий варіант: у стислі терміни у Верховній Раді буде сформовано нову більшість, і вона прийматиме відповідальні рішення без тиску ззовні. Нинішній депутатський корпус, навіть з урахуванням недемократичності парламентських виборів 2002 року, цілком спроможний приймати необхідні країні закони в економічній, соціальній та інших сферах. Ви побачите, що з багатьох питань на табло в сесійній залі спалахуватиме цифра 300 і навіть більше.

– Чи поділяєте ви думку тих, хто вважає, що нинішній парламент не доживе до 2006 року, незалежно від того, хто переможе на виборах-2004?

– Верховна Рада нинішнього скликання працюватиме до завершення терміну своїх повноважень і ввійде в історію як парламент, який провів глибоку політичну реформу. Але гарантія нерозпуску і стабільної роботи Верховної Ради все-таки залежить від того, хто переможе на президентських виборах.

– У разі вашої перемоги чи не стане Донбас українською Вандеєю зі всіма наслідками, що випливають із цього?

– Ні Вандеї, ні наслідків, про які ви кажете, не буде. Розпочинаючи боротьбу, я чітко заявив: тим, хто мене підтримає на виборах, і тим, хто цього не зробить, гарантую – я стоятиму на варті прав кожного з вас. Це моя принципова позиція. До нової управлінської команди не залучатимуться одіозні персонажі, туди ввійдуть кращі фахівці, менеджери, найгостріші уми країни. У ній знайдеться місце здібним і відповідальним людям із команд інших кандидатів – тих-таки соціалістів, комуністів, промисловців і підприємців або аграріїв, чому ні? Роботи буде багато – було б бажання працювати...

– Що стало і хто став найбільшим розчаруванням за час вашої активної політичної кар’єри?

– Якщо говорити про події, то скажу чесно – це відставка у квітні 2001 року Кабінету міністрів, який я очолював. Уряд у той час був на піднесенні, працював з максимальною віддачею, він домігся реальних результатів, заклав основи економічного зростання. Мій уряд відродив віру людей у те, що реформи можна проводити не за їхній рахунок, а навпаки – підвищувати за рахунок реформ рівень життя людей. Уряд був відправлений у відставку виключно з політичних мотивів, ніхто не думав тоді про інтереси країни.

Якщо говорити про персоналії, то найбільше мене розчарував Президент Кучма. Розчарувало, зокрема, те, як він іде з політики. Він не зміг піти красиво, він іде на хвилі політичних скандалів і нагнітання протистояння в країні. Ще більше розчарувало те, що він зробив ставку не на гарантії чесних виборів, а ніби на наступника. Він і його «кризові менеджери» практично розкололи країну. Це не розчарування, а злочин. Крім того, я проти наступництва в політиці і вважаю неетичним висування кандидата в президенти в кабінеті чинного Президента. Та вже якщо Кучма так хотів особисто явити світові свого наступника, на мій погляд, він міг би знайти людину з більш чистою репутацією і прогресивними поглядами, ніж нинішній кандидат від влади. З такою людиною мені тепер було б не соромно змагатися.

– Як ви почуваєтеся, чи готові продовжити передвиборні перегони?

– Почуваюся нормально, набагато краще, ніж у перші дні. Не приховую, удар був сильним. Сьогодні австрійські лікарі кажуть, що, цілком імовірно, проти мене були застосовані бойові компоненти біологічної зброї. Після виборів ми довідаємося, хто конкретно або які спецслужби могли піти на такий крок. До виборів це неможливо – я не вірю Генпрокуратурі України, вона не розкрила жодного резонансного злочину й продовжує виконувати замовлення Банкової. Головне інше – я вистояв. Я дякую Богу, моїй команді та мільйонам українських громадян: я вистояв завдяки їхній підтримці. Курс лікування завершується. Я активно працюю у клініці, зустрічаюся з людьми. Наступного тижня повертаюся в Україну й активно включаюся в завершальний етап виборчої кампанії.

– У якому випадку ви можете добровільно відмовитися від участі у виборах?

– Перед 70 тисячами співвітчизників, які приїхали 4 липня до Києва на Співоче поле з усіх без винятку населених пунктів країни, я заявив, що зробив свій вибір і йду в президенти. Мій вибір – усвідомлений і остаточний. Мене підтримують мільйони людей, вони в мене вірять. Я повинен пройти і пройду цей шлях – для нашої спільної перемоги. Тим, хто сподівається, що я зійду з дистанції, відповім прямо: не дочекаєтеся.