ШЛЯХ ДО РЕФЕРЕНДУМУ – РЕАЛІЇ ТА МІФИ ЩОДО ГОЛОСУВАННЯ В НІДЕРЛАНДАХ ПРО УКРАЇНУ

18.12.2015 16:54

Наразі процедура ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС завершена або близька до завершення в усіх країнах Європейського Союзу.
Але в останній момент невелика купка голландських євроскептиків зібрала достатньо підписів для проведення референдуму, мета якого – скасувати нашу Угоду.
Як це стало можливим, чим насправді загрожує Україні цей референдум і чи не занадто пасивною є Україна в ситуації, що склалася?
Про це – в матеріалі "Європейської правди".


Голландська політична карта – особлива навіть через те, що вона є дуже фрагментованою.
Парламентські вибори відбуваються тут за пропорційною системою (за партійними списками) без жодних прохідних бар’єрів, тому до парламенту проходить багато політичних сил.
Так, нині у нижній палаті, яка складається зі 150 депутатів, представлені аж 11 різних партій, від традиційних соціал-демократів, лібералів та християнських демократів до таких політсил, як PvdD (Партія за права тварин) та SGP (ультраконсервативна християнська партія, що відстоює буквальне трактування Біблії; доходить до того, що їхній сайт недоступний у неділю, бо "цей день даний нам Богом як день відпочинку"; причому вони мають не найменшу фракцію!).


Саме нижня палата є головною політичною ареною країни, в ній утворена урядова коаліція.
Нинішній уряд складається з двох партій: правих лібералів VVD та соціал-демократів PvdA, але загалом не тільки вони, але й багато інших партій підтримують Угоду про асоціацію з Україною.
Ініціатори "референдуму про Україну" – рух Geen Peil – наразі не є парламентською силою (хоча один із засновників руху є депутатом і навіть лідером крайньо правої "Партії Свободи", PVV).
Вони є правими популістами, для яких ЄС – це недемократична, корумпована організація, що душить у своїх обіймах голландський суверенітет та культуру.
До слова, спочатку голландські євроскептики хотіли провести референдум з приводу членства Нідерландів у ЄС, щось на кшталт відповідного британського референдуму. Та коли з’ясувалося, що він не відповідатиме нідерландському законодавству, виникла інша тема – Україна. В нагоді стали тези російської пропаганди про "українську хунту, що вчинила державний переворот та знищує мирних мешканців Сходу" (див. матеріал про візит Петра Порошенка до Нідерландів).
До того ж загальний політичний клімат у Нідерландах на даний момент є як ніколи сприятливим для Geen Peil.
На фоні напливу біженців із Близького Сходу, терористичної загрози, а також проблем бюджету після економічної кризи популісти всіх мастей користуються нечуваною популярністю.
PVV ("Партія свободи") Герта Вілдерса, друга Марін Ле Пен та відкритого симпатика Росії, ще від 2012 року має третю фракцію в парламенті.
Та останніми місяцями вона впевнено і з великим відривом лідирує в усіх соціологічних опитуваннях.
На лівому фланзі соціалісти (SP), що також є відносно прихильними до Росії, тіснять більш поміркованих соціал-демократів з PvdA, критикуючи їхні поступки щодо бюджетних скорочень.
Geen Peil відверто грає на цих настроях, особливо націлюючись на електорат Вілдерса.
Хоча про це не кажуть напряму, очевидна інформаційна задача руху – зобразити українців такими собі "другими сирійцями", що сидять у корумпованій, мафіозній країні, розідраній війною, й тільки собі і мріють про гроші з Нідерландів та про те, як би їм усім скопом виїхати до заможної Західної Європи.
Для посилення ефекту сайт Geen Stijl ("Без стилю"), один із засновників Geen Peil, час від часу публікує короткі замітки журналіста Стефана Гюйбоома, що зараз перебуває в Києві, під промовистою назвою "Onze man in Oekraïnistan" ("Наша людина в Україністані"). Угода про асоціацію виставляється ними як перший крок України до членства в ЄС.
Голландцям, які вкрай критичні до нових членів ЄС, таких як Румунія та Болгарія, залишається тільки жахатися від думки про сорокамільйонну країну, мешканці якої незабаром отримають право їздити до

Які наслідки матиме референдум?
Навесні та влітку, коли про референдум ще не йшлося, обидві палати нідерландського парламенту впевнено проголосували за ратифікацію Угоди з Україною.
Тоді тільки крайні ліві та праві SP та PVV, а також  маленька PvdD (Партія за права тварин) голосували проти. Король Нідерландів також поставив свій підпис під цим рішенням.
Але на заваді повній ратифікації стала ініціатива Geen Peil про референдум.

Синій – голосували "за" Угоду з Україною, червоний – "проти".
Тут треба уточнити, що насправді означає цей референдум і до яких наслідків він може призвести.
Його офіційний статус – "консультативний" референдум.
За законом, щоб його результати взагалі мали якесь значення, явка має сягнути 30%. Але навіть якщо Geen Peil досягне своєї мети, це не означатиме автоматичної відмови Нідерландів від Угоди про асоціацію; уряд Нідерландів просто матиме розглянути Угоду ще раз.
Таке формальне прочитання голландського законодавства дає можливість українським посадовцям заявляти, що, мовляв, квітневий референдум асоціацію не зупинить.
Однак таке сприйняття є не зовсім коректним і навіть відверто небезпечним для України.
"Наше" голосування стане другим загальнонаціональним референдумом в історії Нідерландів (та першим на основі нового закону, що набув чинності лише в липні).
Під час першого ж референдуму, в 2005 році, голландці відхилили проект Конституції ЄС.
Це також був "консультативний" референдум, але він мав реальні наслідки для всього Євросоюзу!
По-перше, Geen Peil робить усе можливе, щоб представити "українське голосування" як нову еру в історії голландської демократії, коли звичайні голландці, а не політики, беруть до рук керування державою.
Це неймовірно ускладнює для голландського уряду можливість проігнорувати результати референдуму.
По-друге, розраховувати на низьку явку не варто.
Голландці є на рідкість сумлінними виборцями: наприклад, на минулих парламентських виборах явка склала 74,6%! Місцеві вибори та вибори до Європейського парламенту є менш популярними, але й там явка ніколи не опускалася до 30%.
По-третє, нідерландські політичні партії відчувають небезпеку.
Партія, яка вирішить проігнорувати результати історичного референдуму, може стикнутися з серйозними наслідками на майбутніх виборах.

Один із лідерів Geen Peil Ян Роос. Напис на авто: "Допоможи нам. Врятуй демократію". Фото NU.nl.
Згідно з відповідним законом (стаття 11), в разу успіху Geen Peil на референдумі уряд має внести до парламенту законопроект або про скасування ратифікації Угоди про асоціацію, або про її остаточну ратифікацію (усупереч результату референдуму).
У будь-якому разі, парламент має проголосувати за цей законопроект.
Дві більш-менш проукраїнські партії, соціал-демократи PvdA (член урядової коаліції) та християнські демократи CDA, вже заявили, що вони враховуватимуть волю виборців під час повторного голосування в парламенті. PvdA, CDA та дві загалом скептичні до України партії – SP та PVV – мають 81 місце в парламенті (зі 150).
Цього більш ніж достатньо для провалу ратифікації у разі переголосування.
Отже, ключовим стає питання про те, як Geen Peil зуміє використати популістські настрої, що домінують у суспільстві. Чи вдасться зв’язати референдум про Україну з питаннями, що цікавлять усіх голландців: економікою, міграцією, демократією. Сайт Geen Peil дуже наполегливо намагається довести такий зв’язок.

Червоний колір – супротивники асоціації, жовтий – "поважатимуть результат референдуму", сірий – не оголосили остаточної позиції.
Симптоматично: жодна партія не висловилася в дусі "ми підтримаємо Угоду з Україною, навіть якщо виборці її відхилять". Ще дві проукраїнські партії – VVD та D66 – у коментарях про наслідки референдуму уникають конкретних обіцянок.
D66, ліва ліберальна партія, була одним з найбільших лобістів закону про референдуми. Тож їм буде дуже непросто ігнорувати результати волевиявлення, попри проєвропейськість. VVD, головна урядова партія і найбільша права партія країни, нині втрачає виборців через зростання популярності Герта Вілдерса (Вілдерс, до речі, і сам свого часу належав до VVD). Через це привабливим варіантом збереження рейтингу для них стає підігрування популістам.
Отже, Україні краще не сподіватися, що голландські політики ризикуватимуть кар’єрою заради бідної та маловпливової країни за дві тисячі кілометрів від кордонів Нідерландів.
Іншою проблемою є стабільність чинного уряду.
Це – непроста тема для Нідерландів.
З останніх чотирьох складів парламенту жоден не зміг допрацювати до кінця каденції – щоразу відбувалися дострокові вибори через розпад правлячої коаліції.
Нині – мало того, що урядова коаліція VVD (праві ліберали) та PvdA (соціал-демократи) має дуже слизьку більшість у нижній палаті парламенту, навесні цього року вони взагалі втратили більшість у верхній палаті і контролюють там лише 28% голосів.


 
До того ж верхня палата від 2015 року є настільки фрагментованою, що більшість там можна скласти мінімум із чотирьох партій.
Тобто двом урядовим партіям для того, щоб протягнути важливі закони через парламент, треба домовлятися принаймні з двома іншими партіями. Зважаючи на те, що різні партії часто наполягають на прямо протилежних поправках до урядових законопроектів, робота уряду все більше ускладнюється.
Іншими словами, нинішньому уряду (якщо йому вдасться втриматися до того часу) доведеться приймати рішення щодо Угоди про асоціацію у досить складній парламентській ситуації.
І навіть якщо нинішній парламент втримається перед усіма викликами, чергові вибори все одно мають відбутися не пізніше березня 2017 року – менш ніж за рік після референдуму.
І, нарешті, інший проблемний момент. Хоча українські та нідерландські політики і роблять вигляд, що референдум ні на що не вплине, ніхто з них не може сказати, що станеться, якщо Geen Peil досягне успіху і примусить парламент відмовитися від ратифікації Угоди про асоціацію.
В кулуарах лунають різні версії: від повного краху Угоди до можливості асоціації між Україною та ЄС-27 (без Нідерландів).
Другий варіант здається відносно прийнятним, але він може надихнути проросійські та євроскептичні сили в інших країнах Європи на нові атаки на Угоду про асоціацію та вимоги до своїх урядів також вийти з Угоди в односторонньому порядку, що знищить цінність документа для України.

Нелегко, але можливо
Таким чином, квітневий референдум у Нідерландах не стане легкою прогулянкою для проукраїнських сил. Багато факторів грають на руку Geen Peil і, в разі поразки, наслідки для України є непередбачуваними.
Та вважати цей референдум заздалегідь програним також не треба.
По-перше, явка у 30% на референдумі про річ таку далеку, якою для Нідерландів є Україна, все ж не є абсолютно гарантованою.
Тому для України важливо наполягати, що Угода матиме мінімальний вплив на повсякденне життя голландських виборців (у тому числі не треба акцентувати увагу на наших амбіціях щодо вступу до ЄС!), та не допускати таких інформаційних вибухів, як нещодавній "картинний скандал".
По-друге, в Нідерландах досі зберігається загалом позитивне ставлення до України.
Україну підтримують багато провідних журналістів та експертів, декілька політичних партій налаштовані провести ефективну контркампанію проти Geen Peil. Українці в Нідерландах також спробують зробити свій внесок.
Референдум в одній країні щодо відносин з іншою країною є неординарним явищем у світовій політиці.
Фактично, в даному випадку полем битви є імідж України, тому ефективні дії українських держструктур можуть багато чого змінити.
Врешті-решт, цей референдум є не тільки викликом для нашої країни, але й можливістю вдосконалити роботу її дипломатичного та PR-апарату. Це та сфера діяльності, де та ж Росія працює досить наполегливо.
І, нарешті, буде дуже сумно, якщо Угоду про асоціацію буде поставлено під сумнів через те, що в уяві голландців Україна асоціюватиметься з "картинними скандалами" та російськими пропагандистськими штампами, а не з Революцією гідності, демократичними перетвореннями і боротьбою проти агресора.

comments powered by HyperComments

Последние