ТЕКСТ ВИСНОВКУ МІН'ЮСТУ США ЩОДО ЗАКОНОПРОЕКТУ ПРО "КОНФІСКАЦІЮ МАЙНА ЯНУКОВИЧА"

16.09.2015 08:46

Європейська правда" публікує повний текст висновку Міністерства юстиції США з аналізом резонансного законопроекту №3025 про спеціальну конфіскацію майна представників режиму Януковича та інших осіб, внесеного народними депутатами Тетяною Чорновол та Олегом Барною.
Наше видання вже повідомляло про небезпеку ухвалення такого документа - він дозволив би команді Януковича, в разі конфіскації майна в Україні, повернути його вартість в міжнародних судах. Такої самої думки дотримувалися юристи, що надали аналіз законопроекту.
Водночас автори закону стверджували, що їхній документ відповідає світовій практиці.
Однак в США жорстко розкритикували законодавчу ініціативу, визнавши її такою, що не відповідає світовій практиці спеціальної конфіскації, і попередили, що Україна, в разі ухвалення такого закону, не зможе вилучити іноземне майно, оскільки вимоги Києва суперечитимуть міжнародним принципам демократії та дотримання прав людини.
"Європейська правда" висловлює подяку Центру протидії корупції за надану редакції копію документа.
Департамент юстиції США
Кримінальний відділ
14 вересня 2015
 
Дарині Каленюк, Виконавчому директору Центру протидії корупції
Віталію Касько, Заступнику Генерального прокурора, Голові міжвідомчої групи з реформи по поверненню активів
Зауваження стосовно запропонованого закону "Про особливий режим спеціальної конфіскаціії майна"                                                                                            

Шановні пані Каленюк та Заступник прокурора Касько:
Ми розглянули законопроекти, розроблені Вашою міжвідомчою групою з повернення і управління активами та їх реалізації, на предмет їх відповідності міжнародним стандартам та передовим практикам, зокрема законопроекти 2540а, 2541а та 3040. Я відправлю свої коментарі стосовно цих законопроектів в окремому листі.
Нещодавно ми також мали можливість розглянути запропонований проект закону України № 3025, "Про особливий режим спеціальної конфіскації майна". Нижче Ви знайдете деякі суттєві зауваження, що виникли у нас з приводу закону, що встановлює спеціальну процедуру конфіскації майна.
Загалом у нас є серйозні побоювання, що цей закон, в його нинішньому вигляді, не містить достатніх гарантій дотримання прав людини та демократичних принципів.
Перш за все, дозвольте мені уточнити, що Сполучені Штати дійсно мають законодавство, яке забезпечувало б замороження та арешт майна для його збереження з метою подальшої конфіскації, що не вимагає засудження в кримінальному процесі власника в якості необхідної умови. Основна увага в таких випадках приділяється тому, чи майно може бути пов’язане з певними злочинами. Ми розуміємо, що це опція, запропонована для України законопроектом № 3025.
Однак, як буде викладено нижче, це запропоноване законодавство й близько не відображає такі закони США щодо повернення активів без вироку суду.
Закони та процедури США не дозволяють застосовувати загальну процедуру розгляду, що передбачена цим законом і забезпечує більший захист процесуальних прав власників майна.
Ми також вважаємо, що інші іноземні закони, як правило, забезпечують більший рівень захисту, ніж ті, що є в законопроекті № 3025.
Примітка: Законодавство США дійсно також передбачає блокування і замороження деяких активів, ґрунтуючись на виконавчих розпорядженнях, без попереднього рішення суду. Однак ці процедури не передбачають припинення прав власності. Такі закони також передбачають можливість оскарження таких рішень у суді відповідно до певного набору процесуальних норм.

Відсутність чітко встановлених процедур чи посилань на них
Важливо, що законопроект не містить визначених процедур, якими мають керуватися органи влади та суди при розгляді клопотання про арешт чи конфіскацію.
Потрібно визначити ключові процедурні правила, які застосовуються для гарантування базової справедливості, зокрема:
1) повідомлення володільцю майна (це - нормативний переклад терміну holder - ЄП) про ініціювання такої дії,
2) унормування якості та природи доказів, які може брати до уваги суд,
3) можливості представити суду докази на підтримку оскарження володільцями майна доказів від органів влади,
4) встановлення норм щодо того, коли суд має бути переконаний доказами від органів влади при прийнятті рішення про арешт чи конфіскацію майна,
5) надати можливість оскарження будь-яких рішень суду.
Недостатні вимоги щодо повідомлення
Ми не бачимо жодних спеціальних вимог щодо потреби повідомити володільця майна про існування клопотання (пр. арешт та конфіскацію власності) на жодній зі стадій процесу, окрім випадку, коли прокурор відмовляє подати клопотання відповідно до ст. 3 п. 2.
Ми погоджуємося, що за деяких обставин може бути необхідність надати докази та аргументи, достатні для дозволу суду арештувати майно без попереднього повідомлення, як описано в ст. 3 підпункт 4.
Закони США дозволяють такі процедури, але на відміну від американського права, ми не бачимо спеціальних норм, які вимагають повідомити володільця навіть після арешту майна.
Також відсутня вимога щодо достатнього повідомлення тих сторін, які можуть претендувати або бути причетними до цієї власності, навіть якщо на неї накладається арешт у відповідності до ст. 3.
Наявність повідомлення, адекватних можливостей для оскарження суті та достатності доказів – критичні для забезпечення фундаментальних принципів справедливості та демократії.
Законодавство США вимагає від прокурорів докласти обґрунтованих зусиль, щоб вручити повідомлення фізичним чи юридичним особам, які мають або обґрунтовано можуть мати інтерес у власності, яку можуть конфіскувати – через комбінацію офіційного листа, е-мейлів та сервісів доставки повідомлень володільцю майна та їх юристу, якщо такий є. Закони США також вимагають, щоб ми забезпечили повідомлення через публікацію в газетах чи використовуючи інтернет-сайт, спеціально створений для таких цілей.
Загалом у повідомленні зазначається, що потенційні позивачі, яким прямо повідомлено про процедуру, повинні подати позов протягом 35 днів від моменту надіслання повідомлення. Особи, яким органи влади не вручають повідомлення напряму, повинні подати позов протягом 60 днів від дати, коли органи влади вперше публікують інтернет-повідомлення.
Вирішуючи, чи задовольнити клопотання про конфіскацію  майна, суди з’ясовують, чи зусилля задля повідомлення усіх можливих позивачів були обґрунтованими та достатніми, щоб забезпечити повідомлення про права всіх осіб, які мають відношення до майна.
На противагу цим нормам, в запропонованому законопроекті, навіть якщо особа отримує інформацію про існування процедури проти її майна, у володільця майна немає достатньо часу, щоб з’явитися та оскаржити дії влади.
В статті 4 пункт 2 передбачено накладення арешту на майно протягом доби після подання клопотання, якщо органи влади довели необхідність попередити його приховання, пошкодження, перетворення, відчуження чи інші наслідки, які можуть спричинити втрату майна.
Проте законопроект не передбачає жодних процедур повідомлення володільців майна, які мають інтерес в майні, якими правилами вони мають керуватися для оскарження такого клопотання.
Також законопроект не встановлює ніяких обґрунтованих строків для подання оскарження клопотання про конфіскацію майна
до того, як суд розгляне таке клопотання та позбавить права власності.
Потреба визначити типи належних доказів та стандартів доведення
Арешт та конфіскація майна без вироку суду за законодавством США вимагає від органів влади встановити специфічні факти, які пов’язують майно з певними злочинами за стандартом "переваги доказів".
Законодавство США визначає, що докази мають бути такого типу та якості, щоб бути прийнятними судом відповідно до правил Цивільного Процесу.
Загалом, такий стандарт забороняє "hear say" (переказ слів іншої особи) чи заяви поза межами суду, де декларант не може бути суб’єктом перехресного допиту, за винятком справ, де сторони не висловили заперечень щодо суті фактів.
Наше законодавство далі передбачає процедури обміну доказами сторонами в процесі. В більшості випадків позивач щодо майна має право вимоги до органів влади надати докази, які підтримують та/або послаблюють сторону обвинувачення.
Водночас органи влади мають право аналогічної вимоги до позивача.
Сторони також мають право витребувати покази деяких свідків під присягою стосовно критичних моментів у справі.
Всі ці кроки зазвичай фокусуються на доказах, які дозволяють прив’язати майно, що підлягає арешту, до доходів від злочинної діяльності, а також специфічних доказів, що злочини, пов’язані з майном, взагалі були скоєні.
Запропонований законопроект, без посилання на жодні визначені правила доказування чи цивільні процедури встановлення фактів, створює можливість позбавити особу власності без справедливої та повної процедури повідомлення задля заперечення та оскарження доказів, на основі яких позбавлено права власності.
Загалом, стаття 3 навіть не вимагає сертифікованих копій чи заяв під присягою, на яких обґрунтовуються твердження в клопотанні, а також не встановлює покарання за неправдиві чи свідомо такі, що вводять в оману, чи неповні представлення фактів.
Різниця в засобі правового захисту -
заміщення активів, в провадженнях  без вироку суду:
Запропонований закон та закон США також суттєво різняться через те, що закон № 3025 в статті 96-3 дозволяє суду замінити сумою грошових коштів активи, що пов'язані зі злочином, якщо активи не можуть бути легко вилучені.
Цивільна конфіскація відповідно до законодавства США спрямована на майно, що пов'язане зі злочином, тому що воно являє собою доходи від злочину, або тому, що воно являє собою властивість, що пов'язана зі злочином.
Суди США у справах цивільних конфіскацій не можуть виносити рішення про заміну активів, що безпосередньо пов’язані або пов’язані низкою переказів зі злочином, на грошові кошти або інші активи. Заміна активів передбачена тільки у справах з кримінальної конфіскації активів, де ймовірні злочини мають бути доведені урядом поза розумним сумнівом, на найвищому рівні в нашому законі.
Законодавство США також надає судам у провадженні щодо цивільної конфіскації право на власний розсуд "знімати арешт з коштів" з метою оплати роботу адвокатів або інші витрати, пов’язані із захистом у кримінальному провадженні, чого, видається, немає у запропонованому проекті.
У той час, як деякі інші держави допускають заміну активів у цивільних справах і не дозволяють такі винятки щодо оплати витрат, як у США, це є додаткові способи, за якими права судів у США є більш обмеженими у провадженні щодо конфіскації без винесення вироку з метою захисту прав на майно.
Не передбачено відшкодування шкоди власнику майна у випадку, якщо судом встановлено, що органи влади не забезпечили стандарти щодо конфіскації:
Як тест щодо неналежного застосування органами влади повноважень щодо конфіскації майна законодавство США передбачає додаткову можливість. У разі, якщо суд встановить, що уряд не виконав свого обов’язку встановити зв'язок між злочинами та майном, що пропонується конфіскувати,
суд може покласти відшкодування витрат, понесених власником майна у зв’язку із захистом, на органи влади.
Таке зобов’язання суд може покласти після вичерпання можливостей щодо оскарження. Запропонований проект №3025, так виглядає, не передбачає такого відшкодування.
Невизначеність щодо виконання іноземними судами наказів, виданих за наслідками цього провадження:
Очевидно, що неможливо передбачити наслідки будь-якого конкретного запиту про виконання будь-якого наказу, виданого відповідно за результатами провадження, передбаченого проектом № 3025.
Разом із тим, відповідно до Закону США, критерії, які повинен брати до уваги Генеральний прокурор,  надаючи дозвіл на здійснення запиту до суду, і які окружний суд має розглянути, визначаючи, чи підлягає запит виконанню, включають, серед інших, критерії, чи мав суд юрисдикцію видати наказ та чи наказ був виданий за умов забезпечення належної процедури, еквівалентної до стандартів у США.
Це включає розгляд питання – чи була зацікавлена особа повідомлена належним чином і чи мала вона можливості захищати свої інтереси.
З наведених підстав виглядає, що, швидше за все, наказ, виданий відповідно до процедури, передбаченої законопроектом №3025, не відповідатиме критеріям для виконання відповідно до законодавства США.
Відповідно, такий наказ про арешт або конфіскацію активів, виданий судом в Україні, навряд чи буде виконаний судом у США відносно активів у США.
При ухваленні (Україною) такого законодавства варто брати до уваги, які можуть бути досягнуті результати (щодо повернення активів) в інших юрисдикціях.
Прагнення отримати рішення суду щодо активів за кордоном, яке навряд чи буде виконане іноземним судом, не виглядає ефективним використанням ресурсів.
Ми готові надати додаткову інформацію та відповідні матеріали щодо законів та процедур конфіскації без винесення вироку. Ми зазначаємо: хоча ми вважаємо, що система конфіскації без винесення вироку має чимало переваг, але повинне бути суспільне переконання у справедливості і доброчесності судової влади, з тим щоб забезпечити справедливе і неупереджене виконання цього законодавства.

З повагою,
Мері Батлер,
Заступник керівника,
Міжнародний відділ (Міністерства юстиції США)

comments powered by HyperComments

Последние