Письмо президенту


Лист прохання

(Афанасенко Ксения, 28, Педагог)

Доброго дня, вельмишановний Петре Олексійовичу!
Дуже благаю про допомогу!
Петре Олексійовичу, мене дуже хвилює питання щодо власного житла. Я звичайна дівчина з провінціального містечка, яка за власним бажанням переїхала до міста Києва, шукати кращого життя. В мене бідна родина, мати та бабуся пенсійного віку, які ледве зводять кінці з кінцями. Вони хворіють та самі потребують допомоги. Дякуючи їм, в мене є хоча б освіта. За професією я вчитель малювання, дуже шкода, але я не працюю за фахом, тому що заробітна платня дуже маленька. Я мала опанувати бухгалтерську справу і завдяки цьому заробляти трішечки більше. Але, все одно мені бракує коштів, оскільки я не маю власного житла. Я змушена мешкати в квартирах - кімнатах, які здають інші люди. Зазвичай, це маленька квартира з жахливими умовами, за великі гроші.
Я кожен день думаю про те, як заощадити кошти, де знайти дешеві продукти харчування, як найдешевше доїхати до місця праці. Дуже боюсь захворіти, від цін на ліки в мене очі «лізуть на лоба», а про одяг та взуття я взагалі мовчу. Змушена до цих шалених заощаджень, інакше я не зможу розрахуватися за це чуже житло. Я хочу дітей, ала немаючи власного житла, цє жахливо.
Щож це за життя? Це не життя, а існування!!!
Петре Олексійовичу, я Вас благаю, допоможіть вирішити питання власної оселі. Можливо це буде кредитне житло по доступній ціні, можливо якась державна програма тощо...
Я така ж сама громадянка України як і ви, дякувати Богу, я не хвора, не інвалід, але власними коштами придбати своє житло не в змозі. Я розумію, таких як я - мільйони, але для мене це важливе питання. Я вірю, що на мій лист Ви звернете увагу та подбаєте про мене.

Ответ президента


Ответ пока не поступил...


Весь архив