Я не політик
(
Стеценко Роман
,22
,Инженер-електронщик
)
Шановні Українці!
Звертаюсь до вас відкритим листом, в якому хочу висловити свій погляд на ситуацію в Україні.
Я не критик і не політолог, я не економіст і не державний діяч, я простий українець, як і багато хто з вас. Я закінчую навчання у вищому навчальному закладі за спеціальністью "Інженер", зараз влаштовуюсь на роботу, але мене бентежить інше: нерішучість наших державних діячів, які зараз демонструють свою слабкість у вирішенні вагомих та суперечних питань, і які намагаються скинути тягар відповідальності зі своїх плечей на плечі всієї України за допомогою проведення референдуму.
Хоч це ще не є остаточним, але питання проведення референдуму розглядається вже досить серьйозно, а скільки їх було, цих референдумів за коротку історію незалежності?! Чому я, та мільйони інших українців, які не мають ані економічної, ані політичної професійної освіти повинні вирішувати ті чи інші питання ДЕРЖАВНОГО значення?! адже ж більшість навіть і гадки не мають про позитивні і негативні сторони прийняття того чи іншого питання, як це рішення вплине на економічну та соціальну ситуацію в країні! Цими питаннями повинні займатися ПРОФЕССІОНАЛИ, а не народ, якому ЗМІ начебто роз'яснило суть питання і наслідки того чи іншого рішення, саме ж для цього ми і обираемо на виборах того чи іншого діяча.
Кожен має займатися ТІЛЬКИ своєю справою, якщо це не виконується - тоді настає безлад.
Не можу я бачить свою Україну!
Безладдя в країні – від нього я гину:
Сини що від всього свого відцурались,
Дочки що чужого лиха набрались.
Я бачу як люди навкруги звіріють,
немов мавпенята яскравим хворіють.
Кудись поспішають і часу немає
зупинитись, помислить чого не хватає.
Будують Макдональдс – борщу вже немає,
Болонська система – мізки очищає,
і НАТО потрібне – в нас військо багате,
а економісти продають нам лопати.
В лайні вже по вуха а лінь розгрібати,
бо кожен тягтиме до себе до хати.
А як не дотягне – до Бога звертає:
„Чому ж Україна так занепадає?
Чому депутати сперечаються палко,
якщо ж всі народу бажають достатку?
Чому смітником стала площа довкола,
і чому так не лагідна до нас наша доля?...”
Ще не вмерли в країні ні слава ні воля!
Ще живі в ній і люди, жива ще і мова.
Я вірю в майбутнє, надієй живу,
люблю Батьківщину й за неї помру!
Дякую за увагу. Завжди душею з Україною, її син Роман.
Редакция может не разделять мнения автора публикаций. Перепечатка материалов приветствуется со ссылкой на http://president.org.ua e-mail редакции: president аt president.org.ua, тел. 8(067)4085756 Код для экспорта новостей вы можете получить здесь.
